Ну як ти, моя Україно,
Зневірилась, може, здалась?
Чи стала давно на коліна,
Прогнулась, в полон віддалась?
Тримається ненька, бунтує
І віру людську береже,
Міцніє і силу гартує,
Кордони свої стереже.
Ціннішою стала свобода,
Мудрішою стала людина.
За мир і за єдність народу
Страждає моя Україна.
Допоки вставатиме сонце,
Допоки світитимуть зорі -
Не зникнути білій сорочці,
Її вишиваним узорам.
Не щезне з небесного поля
Твій жовто-блакитний стяг,
Допоки безмежна воля
Живе в українських серцях.
Я знаю, моя Україно,
Шлях випав важкий, але ти,
Хоч будуть стріляти у спину,
Зумієш його пройти.
Моя Украина
© Copyright: Виктория Ерёменко, 2016
Свидетельство о публикации №116120401969
Свидетельство о публикации №116120401969
Рецензии