змогла тебе розлюбити

хтось на небі малює та зовсім не бачить меж,
хтось цілує людину та геть-чисто цього не хоче,
зустрічаю я ранок, кажу йому, ти прийдеш,
ти зустріниш мене та кинеш посеред ночі.
я не вірю словам, вони мовби отрута солодкі,
тільки дія спроможна правду довести до неба.
якщо запалає мій дім, це серце горить, не проводка,
якщо запалаю і я, рятувати мене не треба.
чим ближче до тіла, тим болючіше кожен день,
коли мерзнуть пальці та коли мовчить телефон.
хтось на небі малює та не бачить він тут людей,
їх забрав в свої лапи тривожний короткий сон.
ти хоч знаєш чому я пишу це, навіщо я тут з тобою,
ці рядки помирають, якщо цілувати інші.
вся любов тут так легко вимірюється добою,
вся любов вмить зникає та її заміняє тиша.
не хвилює нічого, вночі дивиться тільки птах,
від чого рятувати дурних та таких відбитих.
хтось цілує людину, а я близько вкладаю страх
та у неба прошу, щоб змогла тебе розлюбити.