Я та, що кохаe Я та, что любит

Я та, що кохає

                "В коханні один кохає
                інший дозволяє себе кохати"
                / Франсуа де Лярошфуко /

Ти і я
ідеальна пара
до нас часто
прикуті погляди

ми завжди наодинці
навіть якщо у юрбі
плече в плече
рука в руці

ти невгамовний веселун
і шаленієш
від мого дзвінкого сміху
а я рада
що не чуєш
як бринять у ньому
нотки суму

кажеш
кохання твоє настільки велике
що ревнуєш мене
до цілого світу

пестощі твої неймовірні
здатні відірвати моє тіло
від землі
твоя пристрасть
стихає на моєму плечі
глухим левовим ричанням

але
ти ніколи не дізнаєшся
як дрижить моє єство
коли я думаю про іншого

не такого молодого
не такого сильного
не такого пристрасного

як солодко завмираю
цілуючи його погляд
його голос

в ньому весь мій світ
де мені не страшно заблукати
в ньому все
про що мені відомо в цьому світі
і все
що хотіла б пізнати

... ти ревнуєш мене
до цілого світу

якби ти знав
наскільки це мало



                Авторський переклад російською

      Я та, которая любит

                "В любви один любит
                другой позволяет себя любить"
                / Франсуа де Ларошфуко /

Ты и я
идеальная пара
к нам часто
прикованы взгляды

мы всегда наедине
даже если в толпе
плечом к плечу
рука об руку

ты неугомонный весельчак
и без ума
от моего звонкого смеха
а я рада
что ты не слышишь
как звучат в нем
нотки грусти

говоришь
любовь твоя настолько сильна
что ревнуешь меня
к целому миру

безумные ласки твои
способны оторвать мое тело
от земли
твоя страсть
утихает на моем плече
глухим львиным рычанием

но
ты никогда не узнаешь
как дрожит у меня внутри
когда я думаю о другом

который не так молод
не так силён
не так страстен 

как изнываю
целуя его взгляд
его голос

в нем весь мой мир
где мне не страшно заблудиться
в нем все
о чем мне известно в этом мире
и все
о чем хотела бы узнать

... ты ревнуешь меня
к целому миру

если бы ты знал
как это мало



   Фото из Интернета:
"Одиночество души" - работа американского скульптора Лорадо Тафта (1914)
Автор объяснял концепцию скульптуры так: "В основе лежит мысль о том, что, как бы тесно ни связали нас обстоятельства, мы никогда по-настоящему не знаем друг друга".