По Лесіним слідам...
Слово... Така нездоланная криця!
Я випускаю тебе, щоб іскриться
сяйвом чарівним, і теплим, і добрим.
Щоби, як ієрехонськіі горни,
ти розігнало байдужую тишу
нерозуміння людського. Не лишу,
слово, тебе я. Зігрію, догляну.
Може, комусь залікуєш ти рани,
і до звитяги піднімеш серця
вірних і чесних. Немає кінця
мудрості світу... Сховаємо зброю!
Словом подружимо, брате, з тобою.
29 листопада 2016 р
По Лесиным следам... укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2016
Свидетельство о публикации №116120308994
Свидетельство о публикации №116120308994
Рецензии