Згасла юнiсть

(пісня за мотивами роману Олеся Гончара "Людина і зброя")

1.Один лиш постріл - і згасла юність,
Ридає в шлюбнім чеканні весна.
Один лиш постріл - і вічно юні
Пішли студбатівці у літа.

Пр. А за тими літами сни,
У яких кохались вони.
Вже дитя рветься в життя,
Тільки батько пішов в небуття.
А за тими літами дні,
Як купались вони в Дніпрі,
І читали загадки мрій
З-під опущених вій.
Їх єднав прибій.

2.Один лиш постріл-і згасла юність,
А наречена - уже вдова.
Збитою горличкою здригнулась
І впала мати, мов нежива.

Пр.А у матері вічні сни:
Як зростали її сини.
Онуча вже рветься в життя,
Тільки батько пішов в небуття.
А за тими літами дні,
Як купались вони в Дніпрі
І читали загадки мрій
З-під опущених вій.
Їх єднав прибій.

3.Один лиш постріл - і згасла юність,
А їй би щастя зривать в садах.
Один лиш постріл - і вічно юна,
Застигла посмішка на вустах.

пр.А за тими вустами сни...

4.Один лиш постріл - і згасла юність,
На обелісках гірчать слова.
За вашу святість, за вашу мужність
Хай буде пам'ять вічно жива.

пр. А за пам'яттю вічні сни,
У яких кохались ви.
Онучата йдуть у життя -
Виглядають дідів з небуття.
А за тими літами дні,
Як змивали ви кров у Дніпрі
І читали смертельний біль
З-під опущених вій.
Вас ховав прибій.
                2002р.