Вiдкритий спогад м якотiлих снiв
Загадкою в устах твоїх смикнувся.
Кохав! Кохав! Сховатися зумів.
Та ненароком,знову стрепенувся.
Благав мій погляд,поклик мій гадав,
Жевріли щічки,відвернувши слізки.
А я чекав! Кохав тебе! Кохав!
Гойдалися під вітром в такт берізки.
Хмарки спливали,хвилями неслись,
Сірів мій погляд. Усмішка тускніла.
А ти дивилась відвернувшись вниз...
Зі скромністю. Кохати,не посміла.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №116120109439