Вiдьма

Не ходи зі мною, не дивись в мій слід,
Я тобі не пара, і не прохай,
Я літаю у ступі, ковтаю лід,
Із лапок жаб’ячих готую чай.

Не запитуй мене, не кажи люблю,
Подивись лиш в очі мої болотні,
Я тебе у пічці вмить  підпалю,
Бо таких як ти тут бували сотні.

Не чекай на мене, не гори вогнем,
Я ж тебе не миті не пошкодую!
Бачиш, - я відсипаюсь днем,
Бо вночі відьомське в лісу танцюю.

Не ходи до лісу у темноті,
Не шукай ти більше моєї хати,
Бо зустрінеш мавок, або чортів,
Відведуть до болота, зведуть до страти.

Тільки ти не слухаєш, мов глухий
Зачіпаєш моє волосся, 
Та говориш: « Де тут твої гріхи,
що отак  з давнини повелося?». 

Кажеш : «що мені до того?»,
Я в ночі зачекаю на тебе,
Буду дрова носити тобі до печі,
В ступі разом злітати до неба.

Буду трави сушить, їх збирать по росі
Допоможу зілля варити,
Тільки більш не кажи, -  не люби, не люби,
Бо не зможу крім тебе любити!

2016