Дмытро Павлычко. Звенит всё небо...
Звенит всё небо в звёздах чистых,
Пылает синим льдистый шлях.
Как будто дерево без листьев,
Стоит моя душа в полях.
Когда явилась счастьем доля,
Как на весеннем берегу,
Моя душа, как та топОля,
Зазеленела на снегу.
Когда любовь приветом вешним
Плеснула горсточку тепла,
Моя душа, как та черешня,
По-над снегами зацвела.
Как подошла и засияла
Мне дружба в поздние года,
Моя душа над снегом стала,
Как будто яблоня в плодах.
***
Дзвенить у зорях небо чисте,
Палає синім льодом шлях.
Неначе дерево безлисте,
Стоїть моя душа в полях.
Як надійшла щаслива доля,
Збудила весняну снагу,
Моя душа, немов тополя,
Зазеленіла на снігу.
Як надійшла любов справдешня,
Хлюпнула пригорщу тепла,
Моя душа, немов черешня,
Понад снігами зацвіла.
Як надійшла і засіяла
Та дружба, що живе в літах,
Моя душа над снігом стала,
Неначе яблуня в плодах.
Свидетельство о публикации №116112909714