Украина

                (ВlД  САМОГО   СЕРДЦЯ  ТОГО,  ХТО  НIЧОГО  НЕ  ЗАБУВ)
                УКРАIHO,
Ти  забула  про   Вiру,  Злагоду,
Все  воюэш,  на   Брата  вiйною   iдеш!
Ти  -  нащадок   Олега,   i   -  Св ятого   Народу,
Котрий   Духом   Тараса  ще  сьогоднi   живе.


Перевертнi   скаженi   вже  так  запоганили   Волю,
Що  вона  стала   iгом, i   жахом   дiтей,
В iдняла  у  людей   i  Надiю, i    Щастя,  i   Долю,
Запоганила  Мрi ю  i   Прапор   Великих  Iдей.

I М я  -   Киi вська   Русь!  А  не  польське  презреннее  «вкраi на»,
 I  Козакi в  у  бiй  вiв   НАШ,   БОЖИЙ   штандарт,
А  сьогоднi   Слов янське  зриваэ  у  ворога  пiну,
I   «долярi в»  ярмо  -  що  на  шиi  петля,  це  -  не  жарт!

«ЖовтоБлакитний»  вважаэ  людину  -  над   БОГОМ…
Прапор  цей  нав язав,  мабуть,  вам   Ватiкан.
Тероризм  i  брехня  з-за  кордону  прийшли  «на  пi дмогу»,
I ,  пi д   Заходу  дудку,  запроданцi   танцюють  «кан-кан».

Та  знайшлися  «попи»,  що  «осв ячують»  хлопцi в  на  вбивство,
I М я   БОГА   Св яте  «утопили»   в  нещастя  i  кров,
Бо  ж  для  них  украiнцi   (як  для  ворога)  -  бидло,
Бо  забули,  що   БОГ  э  ж – бо  Мир i    Любов.

То  ж,   ЗГАДАЙТЕ,  Брати,  ви -  вiд   КОГО,  i  хто  ви!
В  рiднi й  хатi   ви  стали,  -  що  нещасний  iзгой…
Всi   «доляри»  -  на  смiтник,  i   зброю  -  у  домни,
I ,  карбуйте   Карбованцi    Духу   Свого!

Вячеслав   Iванченко.  Красноярськ.
29.11.2016 г.