Олександр Деко

Олександр  Деко.


Він не помер, повірте він загинув,
Вступив з лукавим  у страшний двобій,
Він землю  грішну, як герой покинув,
Та виграв свій останній смертний  бій…

Він  честь святу   повірте люди     мав,
Та і не  зраджував ніколи,
Пустелею  мов перст сумний  блукав,
Не оглядався  він    довкола…

Був  праведний,   безгрішно жив,
Сміливець  Хрест  свій гордливо ніс,
Писав, ніколи не спішив,
Був  за плечима з  прикрощами  віз…

Став Світ чужим. навкруг капризи долі,
Та правда стала зовсім не в  ціні,
На жаль тепер романтики в загоні,
Вони сьогодні гинуть в самоті…

Грабують вороги  свою Вкраїну,
Немов кати сумних часів війни,
Та зраджують постійно Батьківщину,
Лиш  патріотів погляди скорбні…

Він не помер, повірте він загинув,
Не витримав життя на чужині,
З небес далеких  його голос лине,
Та хмари  над землею знов сумні…

Автор  Геннадій  Сівак.
28  листопада  2016 року.