Я цілував її коліна.
То був для неї наче ритуал,
Який вона проводила щоночі,
Коли сідало сонце у лісах.
Коли ступала темрява червона,
Як пава та виходила на світ,
За нею зорі танцювали голі,
А я бажав лише її колін.
Вона не дарувала навіть погляд,
Ні слова не казала. Як німа.
Хіба можливо передати дотик,
Який так пахнув квітами вина.
І думав я лише про ті хвилини,
Коли я цілуватиму її.
О ні! Не ті вуста сором'язливі,
Лише її коліна.
Лиш на мить.
Колiна
© Copyright: Наталия Ржепецкая, 2016
Свидетельство о публикации №116112900023
Свидетельство о публикации №116112900023
Рецензии