Я прощаюсь, схемо!

Я прощаюсь, схемо!
або
Ранковий свiжо-схематичний експромт

На межi столiть...
На уламках митей...
Хтось кудись спiшить...
Десь там сонце свiтить...
Мара, чи омана, чи реальнiсть диха...
Вiн тобi шепоче щось на вухо стиха...
Ти немов в полонi...
Ти свободи прагнеш...
Кров пульсує в скронi...
А в тобi так тяжко...
Наче все завмерло...
Не бажаєш лиха...
Най весь свiт вирує...
Ти у "оцi бурi"...
…Вода життя як кров нуртує...
Вийти чи зостатись - не у тiм дилема...
Сумно...
Раптом легко...
Я прощаюсь, схемо!


Рецензии