Сiльськi мотиви
замовкнув жайвір угорі,
похнюпились старі дівчата,
розбіглися плугатарі…
Село вмирає потихеньку,
бо молоді біжать в міста,
лишаються лише старенькі,
та їхня доля непроста.
Дощі дорогу розмочили,
пішла сердешна в небуття.
У бричку запрягти б кобилу –
порвали ферму на шмаття…
Давно усіх корів із кіньми
в район звезли на ковбасу,
лиш дід Свирид блукає тінню,
шукаючи свою козу.
Сільмаг старенький похилився,
закритий років сім тому,
бо дах у зливу обвалився.
Село крокує у пітьму…
Вовки в будівлі клубу виють,
що вже без вікон, без дверей.
Поглянеш – серце бідне ниє
від болю за сільських людей.
Що стало з благодатним краєм,
а може з нашими людьми?
Кого у владу обираєм,
хто виведе нас із пітьми?!
Ох, скільки їх було вже, брате,
народу непотрібних влад…
Пора самим за себе дбати
і навести в країні лад!
28.11.2016
Свидетельство о публикации №116112805102
Олег Омелянчук 28.11.2016 20:54 Заявить о нарушении
Вибачте, що дата зовсім свіжа. Незважаючи на те, що я уже в літах, але датою свого народження до 18-19 століть не сягнув (хоча особисто для мене це скоріше мінус, ніж плюс)...
Навіть і не знаю, як сприймати Вашу оцінку твору в тій частині, що "вірш, безсумнівно, вартий затраченого часу", оскільки він був написаний в рекордно короткий термін - під час "подорожі" з кухні на балкон за м'ясом (не більше 10 - 15 хвилин). З урахуванням сказаного, вряд чи ці слова можна сприймати, як похвалу (хоча Ви про те й не знав).
Але все рівно спасибі за Ваші думки.
Олександр Мачула 28.11.2016 22:12 Заявить о нарушении