Кричиш? Навіщо? Тебе ніхто не чує.
Свій біль тривожний заховай скоріш.
Ти скільки років думав, що того вартує,
Життя. Ти будував його і покладався на престиж.
За чимось ти невпинно гнався безвідмовно.
Від всього іншого був відгорожений стіною.
Завмер, та кинув око на життя - воно потворне.
Без того, що вривалося в життя, та без прибою.
Обрав ти щось пусте, що не дарує фарби.
Кожного дня приходиш п'яний до пустої хати.
Доплив до того... Став вовком, немає з ким пограти в нарди.
Навіщо людям очі? Щоб обирати й не зітхати.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116112804894
Свидетельство о публикации №116112804894
Рецензии