Пробач мене, що я прийшов в твоє життя.
Приніс щось тепле, щире, безвідмовне.
Лиш розпалив, роздув вугілля - почуття.
І далі почвалав, сміття я непригодне.
Пробач, що ранив ніжну душу я ножем,
Своїм холодним, та пекельно гострим.
Так - я бездушний, та з бридким лицем.
Брехлива я собака, кормити б дустом.
Та не брехав я, лиш казав, що відчував.
Та мабуть й зараз це я відчуваю.
Не хочу просто я штовхать тебе в обвал.
Обвал. Провал моїх психозних рим й думок.
Я їх і сам ніяк не прочитаю.
Пробач мене
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116112804844
Свидетельство о публикации №116112804844
Рецензии