Ринуться сльози,
У води бездонні.
Кришталь віконний
Трісне сьогодні.
Трішки похмурий,
Ввідний світанок
Стане кричати
Благати сніданок.
Зовсім бездумний
Прищавий хлопчина,
Буде кохати
Сьогодні очима.
Полюбить він носом
Запах парфюму,
Кохатиме рівні,
Білесенькі зуби.
Кричатимуть очі
Про форми прекрасні,
Та скоро і стрімко
Кохання погасне.
І стане так тускло,
Фарби помрякнуть.
Не бачив душі,
А що друзі патякають.
Думав, що любить
Модель із журналу.
Думав, що бачить
Дітей своїх маму.
І стало так бридко.
Так дуже паскудно.
І дуже придкими
Бантиком губи.
Він клюнув й піддався,
Тіла бажанню.
Запевнив себе,
Що пізнав вже кохання.
А все це тому,
Що очі лиш бачуть.
Кохають, що бачуть,
Й ночами все плачуть.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116112804823
Свидетельство о публикации №116112804823
Рецензии