Шкода, кого кохать, а кого ні,
Вирішувати зовсім не мені.
А зараз хоч когось кохати мрію,
Але з середини ніщо мене не гріє.
Ви скажете, черствий та злющий пес?
Та просто вже втомився від брехливих месс.
Згоріло те бажанне, стрімко все до тла.
І від душі своєї залита кров'ю голова.
"Я - пустий!" -, вспливає плямами мазути,
Покрило всі благі думки, думки ці час забути.
Відволікаюся на посмішки чужі,
Вислуховую з сльозами їх історії, бувають і смішні.
Копаюсь у собі, з надією відчути,
Хоча б частинку того, що вдалось забути.
Я думаю колись знайду.
Одну.
Оту.
Оту. Одну
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116112804807
Свидетельство о публикации №116112804807
Рецензии