В боргу я перед батькiвською мовою!
О, скільки ж в ній мелодій і громів!
На жаль, свого життя першоосновою
Я скористатись толком не зумів.
Тепер, коли думки мої сполохані
Хапаються за лексику віків,
За бур’янами та чортополохами
Їм боляче від мовних остюків,
Між драпаків-ожин, місцин тих ягідних,
Де аж до крові жалить і дере,
Так хочеться зануритись у лагідне,
Щоб аж сп’яніти від першоджерел!..
© Олег КРАВЧЕНКО
Свидетельство о публикации №116112810893