Старик и пёс... из Вадима Бойко

   перевод с украинского
   http://www.facebook.com/ua.poetry/?pnref=stor
    Оригинал
   Вадим Бойко


Старий Сірко на сонці гріє кості.
Своє він відслужив уже давно.
А молодість не прийде навіть в гості...
І що лишилось?
Грітись під вікном...

Вусатий дід, його старий хазяїн, –
Яка у нього лагідна душа!
Завжди Сірку шматок підкине зайвий...
Бо він собаку дуже поважа.

Отак би віку доживать безжурно...
Але собача доленька така:
Вночі якась тварюка з’їла курку,
Ну, а усе звалили на Сірка...

А баба, жінка дідова, Палажка,
Старому докучає кожну мить,
Мовляв, уже собаці жити важко,
То треба пожаліти і... втопить.

...”Пішли, Сірко”, – сказав, як другу, звично.
Сірко очима: „А куди пішли?”
А дід йому: „Пішли, Сірко, на річку...
Давно ми там з тобою не були!”

Ідуть...
А очі в діда повні смутку,
Вдивляються в безмежність буйних трав...
А за плечима в нього, ні, не вудка.
Навіщось він мотузку з дому взяв...

Прийшли...
На шию з каменем мотузку
Сіркові пов’язав – в Дніпро Сірка...
І чи спіткнувся він, чи підсковзнувся,
А тільки діда понесла ріка...

Собака тоне...
Тільки враз побачив,
Що і хазяїн йде на дно, униз...
І от душа не втерпіла... собача:
Зубами він мотузку перегриз...

...Уже схилилось сонце за горою,
Пішло світить кудись у інший світ...
На березі, обнявшись, сохнуть двоє:
Старий собака і вусатий дід...


   перевод Инны Гавриловой

Старик Дымок на солнце греет кости,
Своё он отслужил уже давно,
А молодость не ходит к старым в гости -
Одно осталось:
Греться под окном.

Усатый дед, его хозяин старый, -
Нет ласковей, наверное, души!
Кусочек мяса даст всегда иль сала,
От бабы только - крики да шиши!

Вот так бы доживать свой век в прижмурку,
Но долюшка собачья нелегка:
Вночи тварюга чья-то съела ку'рку*,
А всю вину свалили на Дымка.

И баба, жёнка дедова, Палашка
Твердит дедку, мешая жить и пить:
Уж, если псу от старости так тяжко,
То лучше пожалеть и...утопить...

..."Пошли, Дымок,"- сказал, как человеку.
Дымок - глазами: - "А идти куда?"
А он ему:"Пошли, Дымок, на реку...
Давно с тобой там не были... айда!"

Идут...
Глаза у деда вмиг погасли:
Не видят безмятежность буйных трав...
А на плече - ни удочки, ни снасти -
Верёвка лишь висит там, как удав...

Пришли...
На шею камень и верёвку
Без слов повесил - в Днепр столкнув Дымка,
Но ...то ли подскользнулся, сам неловко,
Что деда вслед Дымку взяла река...

Пёс тонет...
Только, очи в щёлку сузив,
Узрел: идёт хозяин камнем вниз...
Душе собачьей разве люди - судьи?!
Зубами пёс верёвку перегрыз...

Слезой умылось солнце за горою -
И в бездну кануло искать ответ...
Пуст берег... лишь, обнявшись, сохнут двое:
Счастливый старый пёс и старый дед...

* ку'рка - курица
   28.11.2016г.