Я ж проводив тебе... Ми посмiхались...
І все сказали, тепло, як завжди.
Чому ж тепер так руки задрижали?
На себе злюсь? Бо не сказав: «Зажди»?..
Не обійняв – не втримав: «Залишайся!»?
Не скинув у куток смішний берет?
А ти цього хотіла, зізнавайся?
Навіщо замість почуттів – секрет?..
Ось так – в розлуках, у дрібницях грішних,
В мовчанні, у несказаних словах –
Самотні залишаємось невтішно.
І посмішок неправда на губах...
Свидетельство о публикации №116112706749