В дзеркалі сонця відбився...
І щез...
І забули...
Кволі світи сьогодення завмерли на мить,
і розлетілись...
А серце, мов збуджений вулик,
ходить краями, і тихо й нервово гудить...
Пальців тремтіння безглуздить омріяний дотик,
ваблячи з вечора впасти на ковдру із хмар...
Ти, непочутий, блукатимеш всесвітом доти,
доки не знайдеш реальність у скалках примар.
Хтось із знайомих відправить наверх телеграму
з куценьким текстом: "Чекають" і місцем для сліз...
Бався душею...
Вона дістається від мами...
Навіть якщо і веде нас стежиною вниз.
Жовта Сахара і білі сніги Антарктиди...
Стримані Анди і рідні карпатські ліси...
Розум плекає твої непрості краєвиди,
очі вмиваючи краплями сну і роси.
Встигнеш?..
Не встигнеш?..
Для Нього різниці немає.
Обраний шлях - це всього лиш момент забуття...
Спокій і гумор - квитки до можливого раю,
звідки для кожного з нас вже нема вороття..:)
Усмiшка на мiльйон
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116112704892
Свидетельство о публикации №116112704892
Рецензии