Не можу більше хтозна-що робити
Й вивчати мову знову не мою,
Я хочу лише в ріднім краї жити –
За це щодня я Господа молю.
Без нього я – як риба на долоні,
Де кисень є, а дихати б – не зміг…
Вже сивина лягла мені на скроні
І тіло вже відчуло перший сніг,
Але стару з косою – не чекаю,
Нехай вона до мене не спішить,
Бо я всім серцем ще життя кохаю
І хочу й далі в цьому краї жить!
Не треба нам в країні голокосту,
Голодомору, розбрату й війни
Позбутись треба їх, як ту коросту,
Що так засіла в деякі уми…
Тому не хочу хтозна-що робити
Й вивчати мову знову не мою,
А хочу лише на Поліссі жити –
За це щодня я Господа молю…
Господа молю
© Copyright: Владимир Владимирович Суховеев, 2016
Свидетельство о публикации №116112703121
Свидетельство о публикации №116112703121
Рецензии