Чому так сумно-смерть ще не прийшла
І ще є час, щоб виправить помилку.
Хоч юність безтурботна відгула,
Кохання спогад в серці залишився.
Коли ж вогонь у серці ще живий,
Хоча б від нього залишилась іскра,
То спалахне. І хто був неправий
Вже не важливо, бо кохання ВІЧНЕ.
Чого ж тоді даремно сльози лить-
В серцях у вас пала вогонь кохання.
Час пролетів. Його не зупинить,
Але ж не згасли юності бажання.
Згадались плани, що ночами вдвох
Ви будували, глядячи на зорі,
І подумки злітали до зірок,
Ще не пізнавши доленьки гіркої.
В розлуці цілу вічність прожили
І хоч життя вас, часом, сильно било,
Але кохання в серці зберегли
Й, немов птахи, злітаєте на крилах
Ви знов, як в юності, в небесну височінь
І вже не вдастся вас нікому зупинити,
Перед очима тільки неба синь,
Яскраве сонце та красиві квіти.
П зня зустр ч
© Copyright: Лолита Литвиненко, 2016
Свидетельство о публикации №116112701689
Свидетельство о публикации №116112701689
Рецензии