Троїцькі мотиви
Зійду із потяга на станції далекій
і кинусь у нескошену траву.
Над головою пролетять лелеки,
безмежно радий, що у краї цім живу.
Босоніж бігтиму, хай сили не покинуть,
удалечінь, за обрій-небокрай.
Аж доки не побачу ту хатину,
котра для мене стала більш, ніж рай.
Вклонюся до землі старим тополям,
що бачили мене ще немовлям.
Взяла початок тут мінлива доля,
тут вчився я радіти солов‘ям.
Пройдуся садом та попід горою,
де хвоєю ще зеленіє ліс.
Матусю пригадаю молодою
і серце стисне спогад той до сліз.
Спущусь до річки, ноги намочу,
загляну крадькома за верболози.
Все, як колись. Присяду, помовчу
та пригадаю радощі і грози.
Село, моя маленька батьківщина,
ти завжди в серці юному живеш.
Тут моя школа, друзі, вся родина
і вдячності моїй немає меж.
27.11.2016
Троицкие мотивы
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112710143
Свидетельство о публикации №116112710143
Рецензии