Як завжди о шостій ранку
Встане мати,щось робить.
Діток своїх на світанку
Поцілує,хай посплять.
Обійде усе обійстя.
всіх покорме і на мить.
У молитві у Господній
Серце знову защемить.
Але усмішкою гоне
Всі сумні свої думки.
Хай посплять ще її доні.
Поруч мати.як завжди.
Наготує дітям їсти.
Щось смачненького спече.
Прибере навкруги чисто.
День в роботі знов мине...
День за днем минають роки.
Трохи згорблена спина.
І у зморшках її руки.
Жде дівчаток у вікна...
Відлетіли дві голубки
Із гніздечка в світлу даль.
Мати серцем відпустила,
Заховавши десь печаль...
Посивіли русі коси.
Очі бачать вже не все...
Покрасніли від морозу
Руки її і лице...
Приїжайте,дітки знову..
Вас душою обійму...
Для життя дам за основа.
Віру вам і доброту...
Материнська доля
© Copyright: Кравченко Наталия, 2016
Свидетельство о публикации №116112509038
Свидетельство о публикации №116112509038
Рецензии