Лина Костенко Отрывки из романа Маруся Чурай

Уривки із роману «МАРУСЯ ЧУРАЙ»

…Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе, як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
.................................
…А степ уже сивий на поминках літа.
Осіннього неба останні глибини.
І гілка суха, як рука кармеліта,
Тримає у жмені оранж горобини.

Як глянеш упростяж – дорога в намисті.
Ці барви  червоні і жовтогарячі.
Ці щедрі сади у багряному листі!  –
А люди бредуть і бредуть, як незрячі…



Перевод с украинского языка

НИЛА ВОЛКОВА

Отрывки из романа «МАРУСЯ ЧУРАЙ»


…Бывает, иногда ослеплена,
Остановлюсь, осмысливая диво –
И степь, и лес, и небо, и луна,
Все так невинно, чисто и красиво.

И все, как есть – дорога, кленов высь.
Оно мое, все это – Украина.
И красота здесь высока, былинна,
Хоть на беседу с Богом становись.

………………………………………

Седая вся степь на поминках у лета.
Осеннего неба бездонны глубины.
Рукой кармелита засохшая ветка
В ладони протянет оранжи рябины.

Впродоль поглядишь – вся дорога в монистах.
Цвета больше алые и золотые.
Садов этих роскошь в багрянцевых листьях! –
А люди бредут и бредут, как слепые…

2016