Не помилитися б...

І
Кохання?.. - Не чекала я цього
(А чоловік був напрочуд уважним,
За всі роки побачила всього...),
Та серце моє, знаю, не досяжне.

Воно кохає іншого, того,
Через якого часто очі смутні...
Та жде його, його лиш одного,
І мріє з ним про всі часи майбутні!

Приходить думка: ну чого то так:
Що поряд є , зовсім того не треба?
І гарний,  й молодий іще козак...
Так ні, ой, ні, бо в іншому потреба!

Куди б подіти всі свої думки?
Піду до Бога, на коліна стану,
Візьму я дар лише з Його руки,
Від Нього не зазнаю я оману!
24.11.2016

                ІІ

Дивлюсь на знімок... Думаю, що бачила.
В житті? – Та ні. Ві сні? – Та ні. А де?
Коли і де було із ним моє побачення?
Куди мене дорога приведе?

Оці такі знайомі мені риси!..
Я знаю, випадковостей нема.
Задачу розв’язати б, де ці ікси...
Освідчення в коханні?..  Між двома...

Кохаю я,  кохаю! А для чого
Була ця зустріч на моїм шляху?
В своїх віршах він пише про Святого
Й не відає дорогу до гріху!

Молитись буду, більше ще молитись,
Мені би бачення на це усе Отця,
Щоб більше на шляху не помилитись,
І стати з долею своєю до вінця!
                25.11.2016


История cоздания стихотворения:
Героїня була в одному містечку на визначному заході. Коли вона зібралася піти,
один чоловік підхватив її валізу і сказав, що допоможе донести. Потім, на вокзалі,
чоловік подарував свою книгу з віршами і один зачитав:

Я добре знав, що ти на світі є, -
Десь недалечко мусиш-мусиш бути.
Душею відчував: снаги стає, -
Лише б очима в бік той повернутись.

Ти зрозуміла - йдеться тут про що,
І як чужинця, гайда не прогнала.
До тебе із любові я прийшов.
Ти звідти теж, тому мене впізнала.

Поїзд від'їхав. Героїня читала його вірші і думала про цю несподівану зустріч.