О.К.
Життя навчить не дивуватись ні сонцю, ні дощу, ні снігу,
Ні вербам, що скидають листя, ні двірнику, що світ кляне,
Ні пані, за якою йду, та за якою вже не встигну,
Ні тим, хто скаже, що не любить, та цілуватиме мене.
Життя навчить сльозам у щасті, та посмішкам під час негоди,
Навчить подати руку пану, який розгубиться на мить.
І ще життя навчить мовчати, коли дивлюсь на твою вроду,
А хочеться кричати: «Мила, послухай, як любов болить...»
Життя навчить... І я навчуся. І ще якихось кілька кроків,
Та й я промовчати не схочу, я буду жорстко говорить
Вустами доброї людини, людини просто, не пророка,
Що я в житті чогось навчився... А як? Ось так: «Життя навчить...»
Життя навчить не дивуватись...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116112502303
Свидетельство о публикации №116112502303
Рецензии