Я висадив сад, корiнням у небо
Пiд зливу з самоi землi
Ховаючись в листях вiд себе
Спiваю мовчки пiснi
У тому саду, пасуться кити
Пiрнаючи глибоко в зорi
На днi забагато тепер плодiв
З сухою росою, iз кровi
Я обiцяв кожнiй гiлцi
Що поливатиму iх сльозми
Будуватиму усiм птицям
Будинки з загиблих пiр'iн
Тут так спокiйно та тихо
Я б залюбки забрав би тебе сюди
Але разом ми лихо, лихо
Не вартi таких садiв
Я витворив сад, у мертвому лiсi
Щоб народити себе
Шкода, що у збiглому вiцi
Я залишив це мiсце, а не тебе
Сад
© Copyright: Бессовестный, 2016
Свидетельство о публикации №116112404037
Свидетельство о публикации №116112404037
Рецензии