Ветер детства- из Нины Трало

      Перевод с украинского
    http://www.stihi.ru/2015/07/15/6059



       Оригинал

    Дитинства вiтер

      Нина Трало

Мого дитинства вітер говіркий
дрімає в тиші на старім порозі,
під ноги стеле споришів гірких,
на ясні зорі дивиться в тривозі.

Я в двір ступила – він немов закляк -
в шпаринку під порогом заховався,
та все ж -  впізнав, прогнав мій переляк
і радісно до мене засміявся.

Той сміх веселий покотив пісок,
гойдав верхівки споришів шовкові,
торкнувся ніжно яблуні гілок,
що вже вдяглися в барви веселкові.

Навколо тиша. Шелестить бур’ян
та яблука гнилі хова  в печалі.
«Чому я сам? Чому нема селян?» -
мене питає вітер в синій далі.

Цілує очі, падає до ніг,
то обіймає лагідно за плечі,
запрошує ступити на поріг
і лише з ним побути в тихий вечір.

Ступаю… Чути трохи дивний скрип
і хтось мені сльозу солону витер…
Прокинулась… в кімнаті - запах лип
і так далеко вже дитинства вітер.
               
     15.07.2015 р.


 Перевод Инны Гавриловой


Мой ветер детства с детства говорлив,
а этот дремлет тихо на пороге:
у ног горчит полынь, трава-разрыв,
встречает зори ясные в тревоге.

Встаёт лениво,высушить бурьян
над прошлогодней яблоневой гнилью:
- Всё сам, да сам! Село - и без селян?! -
как будто сам себя винит в бессилье...

Вошла во двор, а ветер - тих и глух,
как в щёлке на пороге затаился,
но вдруг,  узнав, прогнал мой перепуг
и смехом счастья радостно залился.

Тот смех весёлый вверх взметнул песок,
вихры взъерошил травушкам шелкОвым,
коснулся нежно яблоневых щёк,
а те зарделись радуг  цветом  новым.

В глаза целует,стелется у ног
и лаской нежит ,приобняв за плечи,
ведёт меня за отчий, мой порог:
- Побудь со мною в этот тихий вечер.

Ступаю...Чу! - знакомый с детства скрип,
и слёзы мне рукою кто-то вытер...
Проснулась...в спальне дивный запах лип...
Балкон открыт...со мной играет ветер!

       23.11.2016г.