Листопадовi настроi

1.
Надворі темно, наче у душі.
Мов чорний плащ, накрила землю хмара.
І між рядків у білому вірші –
Німа розлука, наче давня кара.

На серці, як на запітнілім склі,
Малюють краплі сірі візерунки…
Не повернеш позичені цілунки
Й пекучу безпорадність зайвих слів.

Під музику рудого листопада
Дощем на землю сьоме небо пада…

2.
…А ми були на святі не гостями,
І разом нам судилося іти,
Бо я ж тебе кохаю до нестями, –
Невже цього не зрозуміла ти?!
Душа болить,
                На серці каламутно…
Ні, я тебе від себе не пущу!..
Та марно…
                Лиш на обрії ледь чутно
Співає хмарка пісеньку дощу.

3.
Прокинусь, наче постріл із гармати
Ім’ям коханим в тиші пролуна.
Такі вони, кохані імена:
Забути важко, й тяжко пам’ятати.
Ні, їх не поглинає давнина.
Такі вони, кохані імена.

І б’ється серце, наче вибухівка,
Готове розірвати груди вщент.
Щоб знов із кимсь гуляти під дощем,
І грає та заїжджена платівка,
В душі замерзлій збуджуючи щем…
І хай горить зоря,
                та серцю гірко,
Бо чує серце:
                вже та згасла зірка…