О любви к книгам

Понад шість десятків років, безперервно
читаю книжки, бо не їсти можу, не пити - теж,
а не дихати і не читати - ні ...
Але, за весь цей час, я ніяк не можу звикнути
до розлуки з кожною гарною, (а інших я не читаю),
прочитаною книжкою, навіть тоді, коли ця книжка
моя і залишиться стояти на моїх полицях,
щоб у будь - яку мить, мати змогу повернутись до мене ...
Та, на жаль, перше прочитання, як і перше
кохання, не має повторів.
Тому, дочитуючи кожну гарну книжку, а не гарну
я завчасно відчуваю, як і не гарну людину,
я починаю відчувати душевний щєм, який
на останній сторінці перетворюється на хворобу
за прочитаною книжкою.
Ось і зараз, дочитавши книгу Петра Сороки -
"Симфонія Петриківського лісу", я на декілька днів,
а може й на тиждень перетворюсь на сумного
одинака, який буде блукати біля своїх полиць,
видивляючись те, ще не знайоме, своє
чергове книжкове кохання.

23.11.2016.год.