Sniper

«Снайпер»

Рухом рушниці рушник розсипає
Свої скоротечні статути і спогади.
Ще один постріл планується довго,
Снайпер уважний. Тут вітер і погляди.

Карти і карма його не підводять.
Набої заточені під новії цілі,
Моргнути не можна, заблизько, запізно.
Невідворотнє табу на вцілілих.

Тиск наростає помірно із холодом.
Плече трохи ниє й долонь у крові.
Гільза вже третя чекає на подорож
До своїх братів, що лежать на землі.

Скільки молився і скільки він плакав,
Дозвіл відсутній на цю операцію.
Він так зневажав й проклинав опозицію,
Але вірив у себе, батьків, інкарнації.

Тіло лише оболонка. Це ж правда…?
Тортури відсутні ж? Миттєво? Це точно?
Колатералі колишнього страху
Не дали ще відповідей остаточних.

Повертався на базу. Малював по уяві.
Поява дитини – драматика. Біль.
Відбір? Може фатум? – звичайна робота.
Робота на совість. Робота на ціль.

Батько і мати…Дитя не за планом.
Її рушничок пам’ятатиме мовчки.
Кожень день лише кома в житті пересічних.
Для когось – вже точки…Для когось…
Вже точки.

Снайпер не знав чи відчує на власне
Миттєві солодощі власної праці.
І тільки так само молився щоразу,
Ховаючи фото рідні у матраці…
І тільки так само молився щоразу,
Ховаючи фото рідні у матраці…

16.11.2016