Снiг

Перший сніг в Барселоні випав в перше, коли сюди я приїхала.

(Перший сніг випав рівно за 40 років).

Знайомі місцеві жартували: що я його привезла, чи накликала.

А я жартувала: що він знайшов мене слідами загублених кроків.

***
На той сніг ніхто не чекав, як і на мене.

Дехто радо зустрів, дехто, його зовсім не знав.

Сподіватись наївно було (всеж приємно),

що можливо й мене, хтось тут (як цей сніг), 40 років чекав...

***
Долетіла (мов птаха сполохана неминучістю долі)

до далекого й невідомого, але тепло-душеного краю

й навіть гадки не мала, що в чеканні своїм божеволів...

40 років життя ти не знав, що на мене чекаєш...

***

Певне, ти, закохався у мене, так само, як закохуєшся у сніг...

Пам'ятаєш: ту українську зиму,
яку прогостив на подвір'ї;

як щоранку доріжки прочищати не йшов, а біг;

як палив цигарками думки весь у сніжному пір'ї...

А сусіди і мама, запитальними жартами тішились:

-- "чи не вигнали часом тебе, а чи сам з хати втік?"

Лиш на весну натякнуть їм недопалки (що під снігом залишились)

як (по-своєму) ти, кохаєш мене й український сніг...

(ХТ 23.11.2016)