В осінній дощовий похмурий час
і радісно, і весело мені.
Я знаю, що прийде за ним весна,
настануть
сонячні і життєдайні дні.
Земля, зігріта люблячим теплом
розквітне, забуяє, засміється
бузком, ромашками у лузі за селом.
І маками, що спогадом у серці
про рідний край. І вже на чужині
я прижилась і почуваюсь добре.
Та все щоночі у тривожнім сні
видіння нехороші бачу...Мов би
всі скошені із квітами луги.
Бузок чорніє погорілим гіллям..
І вороннЯ злітає навкруги.
І вже не літом пахне, пахне цвіллю.
І хижа смерть, що нового не зродить,
блукає по украінських степах,
стинаючи в наляканім народі
найкращі пагони. Наводить жах...
На тих, хто думає...і вірити так хоче,
що прийде мир і жадана весна...
...вже третій рік в моі невтішні ночі
війна приходить... чорна і страшна..
7 листопада 2016 р
Война. на укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2016
Свидетельство о публикации №116112209219
Свидетельство о публикации №116112209219
Рецензии