Перевод ст. А осiнь вiдлетiла падолистом... 1938

Oxana Drohomyretska

А осінь відлетіла падолистом,
Туманом сивим, хмарою вгорі.
І небо знову стало чисте-чисте,
Як море, що гойдає кораблі.

Так мило сонце знову посміхнулось.
І підморгнув спросоння старий ліс.
Неначе літечко до нас вернулось.
І мати з мачухою навіть розцвіли.

Якась нерозбериха у природі -
То тут, то там прострілила трава.
Не знає, мабуть, що за темним лугом
Чатує холоднющая Зима.

Вона стара і злюща дуже-дуже.
Із білою коцюбою в руці.
Нікого не шкодує і не любить.
Холодним вітром лиже по щоці.

А ніч, як виявилось, трохи прохолодна.
Замерзла квітка, труситься трава.
Їм страшно стало: "Що буде із нами,
Як прийде ота лютая Зима?"

Вона прийшла...Тихенько рано-вранці
Укрила ковдрою пухкою навкруги
І ліс, і поле, й заячу лежанку,
І тую стежку, що йде до води.

Так тепло стало і траві, і квітці
Під ковдрою, що гріє наче пух.
І не бояться вони більше
Отих дивакуватих білих мух.

Їм затишно так : любо-любо
В теплі чекати Дівчину-Весну.
Зима сміється : "Треба ж було, друзі,
З Ягою сплутать Зиму чарівну!"


СВОБОДНЫЙ ПЕРЕВОД СЕРГЕЯ ПЕТРИКОВА
Ушла вдруг осень - краски и монисты,
туманы, тучи в горы уползли,
и небо снова стало дивно чистым
как море, что ласкает корабли.

Как мило солнце снова засмеялось
и подмигнул спросонья старый лес -
как будто лето и не расставалось -
глянь: мать-и-мачеха цветёт везде.

Природы заполошность бродит кругом -
то тут, то там прорезалась трава,
не зная, что за потемневшим лугом
тихонько поджидает уж зима.

Она стара. Как злюще-то лютует
да с белой кочергой в льдяной руке!
Не любит, не жалеет — ветром дует:
холодным колким лижет по щеке.

А ночь-то и подавно студит рьяно:
цветы замёрзли, прядает трава.
Им страшно было в темноте тумана:
«А вдруг зима вступает во права?»

Она пришла… Тихонько спозаранку
укрыла одеялом пуховым
и лес, и поле, и зайчат лежанку,
и тропку, что кружила до воды. 

Цветам и травам так тепло вдруг стало
под снежным кровом, греющим как пух.
И не боятся те, о нет, нимало
вот этих диковатых белых мух.

Уютно им теперь: ах любо-мило
ждать девушку-Весну в пуху снегов.
Зиме ж смешно: «На вас что накатило
с Ягою спутать так меня легко?»

Адрес фото: