Людмила Юферова. За дверкой невесёлых думок

Автор: Людмила Юферова, Украина

                Перевод Инессы Соколовой

***

За дверкой невесёлых думок – сплин,
Июльский день, нетронутые степи,
Палящий жар от солнца выше сил,
Земля измучена, но как-то терпит.

А рядом маки райские во ржи,
Овёс лохматый светлый день щекочет...
Знакомый запах с ветром, ни души,
Душа идти к родному дому хочет.

Здесь степь – не степь, всего лишь пятачок.
Какие степи около столицы?
И гнется ветра вот уже смычок,
Порывы гасятся в сосновых спицах.

Авто несутся шустро за леском,
Вбивая в тишину потоки шума.
Тревожность у отца, на сердце ком,
Утешить нечем – и с печалью думы.

С чужим люпином сердцу не тепло,
Горька вода и в золотом колодце,
Вино не впрок, коль не своё оно,
При свежей ране боль  свербит, неймется…

Жизнь – словно мельница, покоя нет –
Ветряк небесный Божьего контроля.
О, как горчит полынь на склоне лет,
Так, что душа заходится от боли!


Оригинал   

http://www.stihi.ru/2016/09/05/7358

***

За хвірткою моїх сумних думок –
Липневий світ незайманого степу,
І сонячний розпечений клубок
У землю сіє невгамовну спеку.

А поруч – рай у маках та в житах,
Овес патлатий білий день лоскоче…
Враз подих вітру батечком запах –
Додому хочу! Я додому хочу!

Тут степ несправжній - міні-п'ятачок.
Які степи в околиці столиці?
І гнеться вітру сріберний смичок,
Вдаряючи в міцні соснові спиці.

Швидкі авто пульсують за ліском -
Потоки шуму б'ють у літню тишу.
У батька серце зводить від оском,
А я його печаль нічим не втішу.

Чужі люпини в серці не болять,
Гірка вода у золотій криниці,
Чужа квітуча, мила благодать,
Як свіжа рана, ружею ятриться…

Та спокою не зна життєвий млин –
Вітряк небесний Божого контролю.
О, як гірчить цей вицвілий полин,
Що аж душа заходиться від болю!


Фото: автор Людмила Юферова