Навіщо ти створила свій образ у моїх книжках?
Ти ж постійно приходиш до мене у снах
І невже цього тобі замало?
Навіщо вводиш знову мене в оману?
А я б все віддав на світі
Лише б почути знову твій голос,
Що змушує мою душу зсередини горіти,
Коли ж замкнеться це безкінечне коло?
Адже навряд без тебе проживу
Не протримаюсь і хвилини
Як знову до тебе біжу.
І знову витрачаю сили
Щоб лише побути з тобою наодинці
Ну ми ж з тобою не чужинці,
Ми ж з тобою зовсім одні на цьому світі
Ми одне одному повинні радіти.
Знову про тебе
© Copyright: Ярослав Франс, 2016
Свидетельство о публикации №116112203919
Свидетельство о публикации №116112203919
Рецензии