Я втiшаю дiвчинку маленьку
Рюмсає, і носик зчервонів.
Притулю голівоньку світленьку
До грудей, бо вже бракує слів.
Чом вона розплакалася вкотре?
Хто її образив? Хто посмів?
Хто сказав недобре, зайве, гостре?
Хто зневажив ніжність почуттів?
Осінь сліз зникає потихеньку.
У очах з'являється весна...
Я втішаю дівчинку маленьку,
Хоч давно вже виросла вона...
Свидетельство о публикации №116112201857