Засумували верби, засумували...

Засумували мої верби,засумували
Берези розгубили  свої  сльози,
У небі синім хмари темнії блукали,
Гриміли вдалині чи вибухи, чи грози...
Краплини з неба падали, краплини,
Хотілося напитися води,
Душа кричала криком журавлиним,
Відчула мить великої біди...

Вона прийде, зламає людські долі,
Не пожаліє нас і не простить,
Від жнив лишиться попіл  один  в полі,
Не буде кому й Господа молить....

Шуміла річка, вітер кидав хвилі,
Я босоніж спустився до води
І берега насупились похилі,
бо потерпають від набігу лободи....
Колись росли зеленії діброви,
Там Мавка танцювала свій танок,
В вінок стрічки вплітала кольорові,
Але війна не любить веснянок...

Вона прийде, зламає людські долі,
Не пожаліє нас і не простить,
Від жнив лишиться попіл  один  в полі,
Не буде кому й Господа молить....

Чогось згадав я знов усе сьогодні,
Повисла гірка тиша навкруги
І відчуття великої безодні,
Коли не бачиш дружньої руки...
Коли стаєш чужим у ріднім краї,
А неньку нашу ділять на шматки,
То час настав і я сказати маю,
На лихо прикололи ми штики...

Воно прийде, зламає людські долі,
Не пожаліє нас і не простить,
Від жнив лишиться попіл  один  в полі,
Не буде кому й Господа молить...


 П.В.М.         21.11.2016г.