Прокидаюсь знову від тиші,
Хоч звикла до звуку твоїх повідомлень.
Рідний,де знайти думки чистіші
І спокій,аби змогла дихати глибше,
Як завдає відстань взаємних пошкоджень?
Розумію,за мене не знайдеться гірша.
Нехай душа грішна,проте і жертовна.
Віддати життя,чи йти по склу пішки
За погляд,обійми рідні та ніжні,
Щоб за кохання віддячити сповна?
І кожного дня мій борг стає більше.
"Сумую,кохана" вже як колискова,
А ти лиш прохав "напиши мені вірша",
Мов зовсім і не дитина я смішна,
Що без тебе не зв'яже ні слова.
Дорослу хворобу вино не рятує-
Сердце окремо,десь поруч з тобою,
Біль щодня зсередини жорстко шматує,
Проте,я кохаю,а отже - існую.
Існую, бо ти мене робиш живою.
devoir
© Copyright: Маша Чайка, 2016
Свидетельство о публикации №116112100485
Свидетельство о публикации №116112100485
Рецензии