Кет

 То був  чудовий,літній день.
 Наша кішка  народила  двох своїх  перших кошеняток. Ми з мамою  раділи і дивилися на  те диво,як  Кеті (кішечка) , вже  піклувалася  про своїх малят.
 Наша Кеті була  рідкісної породи,та ми й не думали про те ,що її можуть забрати,бо  вона стала  членом  родини. На другий день Кеті вийшла на  вулицю прогулятися, і мабуть хтось її забрав, вона так до вечора й не повернулася.Вони,ті люди  котрі забрали її мабуть не побачили  ,що вона  тільки  привела  малечу.
-"А якже  крихітки"?- запитала я в мами,
-"Як вони без мами"?.
 Ми швиденько  знайшли  маленьку пляшечку,і молоко, і вже  приступили до  годування двійнят. Вирішили годувати малюків з мамою  по черзі,а вранці вирушимо на пошуки  Кеті.
  Мама й татко ,зранку, поїхали на пошуки кішки. Пошуки тривали до вечора. І в сусідньому селищі, тато побачив,дівчинку, років  десяти, вона гралася  нашою Кеті. Мабуть для того, щоб вона не втекла ,вона її тримала на повідку. Мої батьки підійшли до незнайомки і Кеті одразу ж пішла  до них на руки. Тато й Мама без зайвих слів  забрали своє і поїхали додому, до маленьких кошенят, які вже так скучили за мамою.
  Малюки  і мама   були разом. Кеті тепер залишала їх на трішки і знову поверталася до своїх обов'язків - матусі. А ми стежили  тепер ,щоб нашу кішечку ніхто не забрав.