Я так довго...

Я так довго на тебе чекала,
Я так довго до тебе йшла,
Я так довго в собі блукала
І… оголеною прийшла…

Бо нема чим прикрити душу,
Бо нема чим її захистить,
Адже витримать іспит мушу,
Щоб щасливо пірнути в блакить.

Я зняла з себе всі сподівання,
Всі надії, тепло твоїх слів,
Всі бажання, даремні чекання,
Щоб прийти до твоїх кораблів.

Нехай Всесвіт несе нас в кохання
На повних вітрилах світів.
Лиш, не зрадь мого крику-мовчання
І оголеної душі…

21.11.16р.


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.