Я так довго...
Я так довго до тебе йшла,
Я так довго в собі блукала
І… оголеною прийшла…
Бо нема чим прикрити душу,
Бо нема чим її захистить,
Адже витримать іспит мушу,
Щоб щасливо пірнути в блакить.
Я зняла з себе всі сподівання,
Всі надії, тепло твоїх слів,
Всі бажання, даремні чекання,
Щоб прийти до твоїх кораблів.
Нехай Всесвіт несе нас в кохання
На повних вітрилах світів.
Лиш, не зрадь мого крику-мовчання
І оголеної душі…
21.11.16р.
Свидетельство о публикации №116112110283