От кажуть: не пошкодувала смерть...
Та часто і життя нас не шкодує.
То рік відніме легко, мов пустує,
То думкою всю ніч розіб’є вщерть...
Обманить тихим маревом надій,
Сльозинку витиска, мов краплю крові.
І усмішки не лишить від любові.
У чорний час позбавить світла мрій.
Поскаржишся: «За що ж ти так, життя?»
Воно мовчить – неначе ти вже мертвий.
І не благай – секунди не поверне,
Вчить шанувати кожну мить буття...
От кажуть, не пошкодувала смерть...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116112009339
Свидетельство о публикации №116112009339
Рецензии
