Розбите скло по-п д ногами...
А ти ступаєш босоніж.
Ти мав не йти - ти знав, що будуть рани,
Та знову почуттями заплатив платіж.
Надії все, що в тебе було:
"Щасливе це, надійне те".
Та безкінечні мрії вже на вістрі дула,
Туди занесло їх фатальне "Вибачай, але..."
Достатньо ранити себе своїми же гріхами,
Й примарними думками зупиняти дріж -
Розбите скло по-під ногами...
А ти ступаєш босоніж.
Свидетельство о публикации №116112005032