Вiолончельне...

                ТЕТЯНІ МЯСТКОВСЬКІЙ


 Ти мені затуляеш сонце               
 Я тобі так - місячне сяйво…
 Як це сталося, що це? що це?
 Одне одному дорікаймо.

В чому ж сенси  любові такої?
Це - безглуздя, але ж  кохаймо!               
Та ми віримо все ж с тобою:
Щастя згублене   відшукаймо…               
Ми гуляли отак  дахами
Та вдивлялися в  краєвиди…
Ким були ми, хіба  птахами?
А сусідам  - як ті  сновиди…
Все  у хмари пливло те місто,
А у вікнах згасало світло
Ми з тобою шукали  змісти
Було холодно, непривітно…
Ми хотіли злетіти - в  пам‘ять:
Загубили орієнтири…
Не лишилося сліду  навіть,
Де любов розправляла крила…
Пам‘ятаєш -  тієї ночі
Десь під дахом - в одній  оселі
Лише трішки примруживши очі
Жінка грала на віолончелі…               
То - бразильськая  бахіана…
З волі Божої чи з прокляття?               
Непізнавана  та незнана               
Серце краяла нам сум‘яттям…
То ж чому? Як на кого – звісно,
Професійне заняття – грати,
А для нас - і святе, і  грішне!
У тій музиці... мов з-за гратів
Пробивався промінь надії
В серці музика вже лунала,
Яскравішали давні   мрії…
Зеленішали спогадів трави…
Все це - музика? Що ти, що ти?
Вічна відповідь на питання...               
Так тобі все лунати доти,               
Доки Всесвіт живе коханням...
               

Так, я знаю – ти моє сонце,
Я для тебе – місячне сяйво.
Так звучить із сердечних донців
Музика – ми кохаймо!!!



       http://www.youtube.com/watch?v=ATA9v7ab-mA 
       Е.Вілла-Лобос. Арія з Бразильської бахіани №5

ТАТЬЯНА МЯСТКОВСКАЯ (виолончель)  - артистка Национального  заслуженного академического симфонического оркестра Украины под руководством Владимира Сиренко