Торкаються руки застиглого неба,
Де зорі холодні колючо мовчать,
А космос кричить, — чи тобі воно треба?!
І ставить нетлінну, як вирок печать.
А руки все тягнуться з холоду в вічність,
А може не руки, лиш вітер їх мрій,
А ми все шукаєм примарну ліричність,
Хоч вітер несе крижаний сніговій.
Торкаються руки застиглого неба
© Copyright: Игорь Стожар, 2016
Свидетельство о публикации №116112012991
Свидетельство о публикации №116112012991
Рецензии