Життя та фатальне кохання Богдана

Польщу він поставив на коліна і створив державу козаків.
Мойсеєм був для запорожців та бичем Божим став для ворогів!

Батько рідний – шляхта України, вітчим був із міста Чигирин.
Рідна мати – донька Запоріжжя, тож ріднею Бог не обділив.
Був на службі в Речі Посполитій, королю життя оберігав.
Відданістю заробив на титул – чигиринським сотником там став.
Мав за вислуги свій власний хутір. У Суботові – сім’я і дім.
З Ганною в них не було любові та, як жінку, він її цінив.

Час ішов. Дружина захворіла. Одночасно в дім прийшла вона –
Польська сирітка, збідніла шляхта, золотом була тільки краса.
В них помічницею Гелена стала, а сотник - ніби молодів!
Нараз, у серці славного Богдана, кохання дзвоник загудів.

А незабаром - смерть Ганнусі. Залишила вона служниці все -
Своїх дітей, маєток, чоловіка… Любов до них - понад усе.
Півроку суму та чекань Гелени. Хмельницький зважиться на шлюб?
Кохає він її? Напевно… А якщо ні – сказав би, правдолюб.
Думки до сотника літали, та одружитись мусив для звання.
Служниця – це не гідна пара. Не поведе її до вівтаря.

Лилися градом сльози у дівчини, і це побачив чоловік.
Ім’я його - Данил Чаплинський. Підстароста, без неї, жить не міг.
Богдана він жадав зламати – спалив Суботів, знищив майже все.
Вбивав людей, забрав Гелену звідти, бо з нею бачив лиш себе.
Коли у хутір сотник повернувся – побачив замість дому жах.
Побили сина, жінку любу вкрали – кров закипіла в кулаках!

І вирішив піти до «друга», хотів лиш захистить свої права.
Аудієнція була не довга, король сказав такі слова:
«Ти в змозі шаблю у руках тримати – то ж здатен боронитись сам.»
Хмельницький прийняв ту пораду і згодом вже не довіряв словам.

Зібрав він козаків з реєстру, пішов на ворога в невдалий час -
Його чекали, вщент розбили, назвали зрадником і світ погас.
Ув’язнений, палкий від злості та за решіткою дізнатись зміг -
Гелена люба вийшла заміж. Зробити пропозицію не встиг.

І згодом звільнений Хмельницький - тепер один, без війська, без грошей.
Лиш руйнівне бажання – помста! Вже з нею він отримає трофей.
Він сина взяв, разом і дружно - направились вони до бунтарів.
На острів-Січ шукать підтримки, а далі буде - без коментарів.
Там гетьманом він став великим і козаків перетворив на міць,
Підтримкою від хана заручився, поляки щоб упали ниць.

Тоді ж і захопили Жовті води, і Корсунь, взяли Чигирин…
Поляки, шляхтичі тікали… Чаплинський, серед них, тікав один.
Гелена вже чекала на Богдана, плекала мрії про любов.
І з тим вінчанням скорим, незаконним, дружиною та стала знов.

А далі Пилявці – смак перемоги, Київ-тріумф для козаків!
Битва під Зборовом, занепад Польщі... та визнання своїх «рабів».
Трішки покою, сімейного щастя – гетьман того дуже жадав.
Польща, зненацька, плани змінила – знову війна, яку не бажав.
Знову прощатись – шаблі, мушкети, списи, гармати і по конях.
В планах є битва під Берестечком, Польській імперії - крах!

Гетьман не мав думок про поразку, ця перемога буде за ним.
Звістка дійшла до нього невчасно, після якої став він блідим.
Син розповів - Гелі не стало, разом з коханцем висить на стовпі.
Хотіли казну всю обікрасти, а чоловіку – отруту в воді.
Миттю в Богдані все помінялось – велика війна втратила сенс.
Вона почалась через втрату кохання... і закінчилася - теж.

У битві його зрадили татари. Поляків більше – це кінець.
Хмельницький вже не мав тієї сили, він не одержав свій вінець.
Поразка ця - фатальна стала. Всі привілеї, згодом, відійшли…
Однак, війна іще палала, тому і «Переяславські статті».
За ними Україна впала. Оголосила - руський сателіт!
Козацтво не пробачило Богдану знедолення на стільки літ!

А сам Богдан – неначе згаснув. Він збайдужів до всіх і всього тут.
Третя дружина, звали Ганна, не принесла йому життя у шлюб.
За немічним Богданом-дідом вона дивилась до кінця життя.
Та за її наказом швидким - Гелена відійшла до забуття.
Історію коханки підпалила, у попіл обернула ті роки,
Щоб не дізналися про справжню силу, яка Богдана звела до труни.

Народний бунт… а далі – визвольна війна… Причина тому – жінка.
Кохання гетьманом зробило пішака… та вбило досить швидко.