Зимова хандра
Не те щоби траншеями мозок розрили,
А таке відчуття, ніби вже геть не до жартів,
Ніби з живого тіла витягують жили.
Прокидаюся зранку я з відчуттями,
Ніби насолода повсюди і навіть у тому,
Що навчилась справлятися з передчуттями,
Які пророкують меланхолічно-зимову втому.
До цієї зими, здавалося, підготувала себе,
Налаштувалась і вже чекала на неї.
Але те створіння, що всередині, ще заслабе
І жити не може в зимовому мавзолеї.
Ненавиджу зиму, не можу її полюбити!
Хоч сірі брудні кольори моє око милують,
Та хочу навколо все забомбити,
Лиш би було яскравіше
Бо сніг і бруд все ж таки дуже дратують.
Свидетельство о публикации №116111708521
Налаштувалась і вже чекала на неї.
Але те створіння, що всередині, ще заслабе
І жити не може в зимовому мавзолеї.
Миклош Форма 21.11.2016 17:59 Заявить о нарушении
Стихотворец Иван Добрый 22.11.2016 23:48 Заявить о нарушении