Зимова хандра

Амбіції, максималізм, високі стандарти
Не те щоби траншеями мозок розрили,
А таке відчуття, ніби вже геть не до жартів,
Ніби з живого тіла витягують жили.

Прокидаюся зранку я з відчуттями,
Ніби насолода повсюди і навіть у тому,
Що навчилась справлятися з передчуттями,
Які пророкують меланхолічно-зимову втому.

До цієї зими, здавалося, підготувала себе,
Налаштувалась і вже чекала на неї.
Але те створіння, що всередині, ще заслабе
І жити не може в зимовому мавзолеї.

Ненавиджу зиму, не можу її полюбити!
Хоч сірі брудні кольори моє око милують,
Та хочу навколо все забомбити,
Лиш би було яскравіше
Бо сніг і бруд все ж таки дуже дратують.


Рецензии
До цієї зими, здавалося, підготувала себе,
Налаштувалась і вже чекала на неї.
Але те створіння, що всередині, ще заслабе
І жити не може в зимовому мавзолеї.

Миклош Форма   21.11.2016 17:59     Заявить о нарушении
Сподіваюся, це означає, що Вам уривок цей сподобався. В будь-якому разі мені приємна Ваша увага, оскільки заочно вже з Вами знайома :)

Стихотворец Иван Добрый   22.11.2016 23:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.