На рахунок три я захочу вiд тебе пiти

Один. Я засинаю, виходжу із свого тіла та йду додому. Я попросила 15 хвилин перезавантаження для того, щоб побути в комфортній атмосфері. Атмосфері, де нема натяку на когось іншого, окрім мене.
Я заходжу додому, відчуваю запах своїх думок та ароматичних паличок, відразу розслабляюся. Вся я, від кінчиків волосся до кінчиків пальців, розтікаюся по паркету. Я думаю.

які слова потрібно говорити, щоби почутим бути?
зуміти як іншій душі свою навстіж розкрити?
як захиститися від осудів чужих отрути,
яку люди бажають в голову чиюсь налити?

Два. Хіба мені буде достатньо слів для того, щоб пояснити, хто я? Хіба я зможу обійтися без фантастично-соковитих відтінків, що можна побачити лише на картинах Ван Гога? Хіба без фа-дієз мінору 45-ї симфонії Гайдна я передам спектр своїх емоцій та відчуттів?

колись читала я роман про те, як інші сподівалися
словами пояснити щось, що і без слів до болю зрозуміло.
мені все стало ясно: коли словами вже понаїдалися,
мовчання тихе може розказати все, що є важливим.

Три. Слова падають з моїх вуст і розбиваються об підлогу, покриту сірою плиткою. Я бачу їх, чую їх вереск, відчуваю біль від удару. З кожним словом, розбитим до крові, я втрачаю все більше сил. Я знаю, що мої слова могли б долетіти до чужих вух, але вони втомилися літати. Мої слова вчиняють суїцид. Мої слова вкоротили собі віку.

можна трактати філософські на цитати розібрати,
пояснювати криками, сльозами можна чи кулаками помахати,
можна шипами недовіри все більше й більше обростати,
але те, що ти без слів не розумієш, ніяким словом не можна передати.